Іван Напора / Дописи у почекальні
Дочекався
При дорозі на зупинці
В своїм ріднім Львові
Стояв дядько з рушницею,
Насупивши брови
Ось наблизилось авто до тої зупинки
Та й водій уже йому каже із кабінки:
Сідай, батьку, підвезу, часу трохи маю
— Та ні, синку, я ще тут таки почекаю
Час неквапливо іде, дядько все чекає
До зупинки знов йому авто під’їжджає
Сідай, батьку, підвезу, хоч до світу краю
— Щиро дякую тобі, я ще почекаю
Сутеніє, сонце вже на захід схилилось
Алеж раптом знов йому авто появилось
Садісь, атец, падвєзу. Небось ти заждался ?
Дід рушницю в руки взяв, — таки дочекався !
Іван Напора
