Мобільний діалог
У автобусі мобільник в Ганьки задзвонив,
Це на сотовій мережі чоловік засів.
Про проблеми господарські стали розмовлять,
Про свиней і про корову, що їм їсти дать…
-Як там ціни в магазинах, долар ще не впав?
-А свині і корівчині їсти я вже дав,
-Натопив дровима грубку, в хаті духота,
-Жду тебе, моя голубко, рибко золота…
-Чи купила в магазині необхідний крам?...
-Бо припреться кум Микола, й треба постограм,
-Чи, горілку не забула,головне, купить?…,
-Бо Микола дуже любить лиш «казьонку» пить
-У крамницях, все нормально, доллар ще не впав,
-Загаси ,придурку, грубку, дров ти не рубав.
-Куму ти ж, скажи, скотині, в нас не магазин,
-Хай не швеньдяє по хатам, як приблудний син.
-І чого, це ти говориш за рахунок мій,
-Заберу мабуть я в тебе, той дібільник твій.
-Все, кінчаю говорити, буду виходіть,
-Треба блютуза купити, бо рука болить…
В.Гупалюк
При дорозі на зупинці
В своїм ріднім Львові
Стояв дядько з рушницею,
Насупивши брови
Ось наблизилось авто до тої зупинки
Та й водій уже йому каже із кабінки:
Сідай, батьку, підвезу, часу трохи маю
— Та ні, синку, я ще тут таки почекаю
Час неквапливо іде, дядько все чекає
До зупинки знов йому авто під’їжджає
Сідай, батьку, підвезу, хоч до світу краю
— Щиро дякую тобі, я ще почекаю
Сутеніє, сонце вже на захід схилилось
Алеж раптом знов йому авто появилось
Садісь, атец, падвєзу. Небось ти заждался ?
Дід рушницю в руки взяв, — таки дочекався !
Іван Напора