У часи другої світової війни Вінстон Черчіль був прем’єр міністром. Одного дня, йому треба були їхати до студії Бі-Бі-Сі, щоби проголосити важливе звернення до нації.

За годину до виступу, він зупинив на вулиці таксі і попросив водія, щоби той відвіз його на радіостанцію.

Водій його не впізнав, і відповів, що не зможе його туди відвезти, бо хоче через годину бути у себе вдома, на іншому кінці Лондона, щоби послухати по радіо промову Черчіля.

Черчіль був дуже зворушений. Йому було надзвичайно приємно це почути, і він мовчки дав таксистові 1 фунт — на ті часи серйозні гроші.

— Ну добре, сідай, — відповів таксист, відчиняючи двері — я тебе відвезу, пішов той Черчіль до сраки!