Зізнайся, ти сумував?

Зовнішність — не головне!!! От взяти мене: і зовні непоганий (дружина ж іще досі не пішла), а всередині — просто очей не відведеш. В принципі, важко їх відвести, якщо дивишся всередину. Спробуйте, реально не відведеш...

Ви собі як хочете, а я ялинку до хати несу. Крашанки вішать буду. ©

— А тепер я познайомлю тебе зі своєю сім'єю. Це мама, Наталія Петрівна.
— Дуже приємно!
— Це бабуся, Анастасія Вікторівна.
— Добрий вечір, ви чудово виглядаєте!
— Це прабабуся, Антоніна Евлампіївна.
— Ух ти. Радий бачити…
— Це прапрабабуся, Євгенія Карлівна.
— Ее ...
— Це прапрапрабабуся, Єлизавета Петрівна.
— Мила, а чоловіки у вас в родині були?
— Звичайно, були! У нас вони просто довго не живуть ...

— У мене категорично не складаються стосунки з пельменями: то зварив, а вимкнути забув, то купити забув, то купив — зварити забув. А сьогодні апогей: купив, поставив воду, вода закипіла ... і тут я зрозумів, що забув пельмені в магазині. Як це пояснити?
— Тебе прокляв пельменний завод.